СКУ

«На чисту воду». Те, що ми п’ємо, важко назвати водою

sku — Sat, 10 Oct 2009 00:04:10 GMT

Вода, яка тече водогонами українських міст, місить 10-30% шкідливих для здоров’я людини домішок, за офіційними даними Міністерства охорони здоров’я України. Проте, за словами чиновників цього відомства, за декілька років показники водопровідної води несуттєво, але покращилися. Чиновники з міністерства ЖКХ також стверджують: те, що ми п’ємо, водою важко назвати. Скільки грошей витрачає держава на забезпечення людей питною водою? Яким чином її очищують? Які хвороби викликає недоброякісна вода? Як покращити якість питної води у домашніх умовах? Яким чином можна очистити воду, щоб її можна було пити?

Показники водопровідної води несуттєво, але покращилися

Мешканці майже 300 українських міст і містечок п’ють неякісну воду, зазначає міністр з питань житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко. Чиновники ж Міністерства охорони здоров’я України, в свою чергу, стверджують: за останні 2-3 роки люди отримали можливість пити чистішу воду. За словами головного спеціаліста відділу санітарно-гігієнічного благополуччя населення Міністерства охорони здоров’я України Святослава Протаса, показники хімічного складу й кількості мікроорганізмів покращилися. «Є тенденція до покращення, особливо по бактеріологічних показниках. А от санітарно-хімічні показники більше пов’язані з територіальними особливостями того чи іншого регіону. Якщо води в регіоні високомінералізовані або з великим вмістом заліза, то питна вода стабільно не відповідає стандартам і потребує доочищення».

Вода в крані є «умовно» питною

Якість води у різних країнах не є однаковою. Наприклад, у Фінляндії водою з-під крана можна немовлят у пологовому будинку поїти, констатує перший заступник міністра з питань ЖКГ України Олександр Мазурчак. Українських малюків частувати тим, що тече з-під крана, навряд чи варто. «У нас є регіони, де води взагалі немає. В Україні дуже різна географія і дуже різна палітра в плані постачання води. Наприклад, у місто Бердянськ вона йде більше, ніж 160 кілометрів. А в Луганській та Донецькій області водопроводи сягають 150-170 кілометрів. Ясно, що вода проходить по застарілих водоводах такі відстані, говорити про її якість і що вона є питною… Вона є умовно питною, скажімо так».

Водопровідна вода в Україні очищується за 28 показниками. Для порівняння: у Європі існує аж 60 нормативів для фільтрації питної води, говорить еколог Володимир Борейко. Проте не лише водопровідна вода, але й артезіанська, та що у бюветах, не завжди є якісною. «По Києву була проведена перевірка. З’ясувалося, що вода з кожного другого бювету не відповідає якості. Можуть бути нафтопродукти, мікроорганізми. За них ніхто не відповідає».

Дмитро переїхав до Києва вісім років тому. Мешкаючи раніше у Львові, він ніколи не звертав особливої уваги на якість води. Але поживши у столиці, змушений був це зробити.

Труби, по яких тече вода в українських мегаполісах, це основна проблема її якості, стверджує директор Українського інституту екології людини Михайло Курик. «Вода в крані міського водопроводу будь-якого техногенного полісу (не беручи до уваги Херсон і Миколаїв, де взагалі немає доброї води під землею) відповідає стандарту «питна вода», але разом з тим, вода в крані – це гомеопатична отрута. Якщо взяти цю воду і випарювати її (скажімо з 5 літрів до 50 мілілітрів), ми знайдемо усі нечистоти, які є «по дорозі» від місця очищення до крану».

Скільки грошей витрачає держава на питну воду?

Торік на програми, пов’язані з постачанням людям води, держава виділила понад 200 мільйонів гривень. Нинішнього року окремо на воду в бюджеті кошти не передбачені, хоча гроші для таких цілей є. Їх заклали у програмі енергозбереження. Йдеться про суму в 500 мільйонів гривень. Як їх витрачають, розповів перший заступник міністра з питань ЖКГ України Олександр Мазурчак. «Мова йде про заміну застарілого та насосного обладнання, зменшення втрат води та покращення якості води (очисні споруди, хлораторні нові станції). Дуже проблемними для України є також очистки стоків, особливо в Закарпатті. Там у нас є дуже багато населених пунктів, де взагалі немає біологічної очистки, тільки механічна. І найчастіше така вода потрапляє в ріки».

Вимоги щодо якості питної води є рекомендованими!

Паралельно зі старим стандартом на водопровідну воду розроблені нові вимоги щодо якості питної води (зокрема, артезіанської – зі свердловин). Проте ці вимоги є рекомендованими, але не обов’язковими і цим користуються виробники фасованої води, які часто виставляють свої показники, зазначає Тетяна Шатаєва, начальник лабораторії сертифікації харчових продуктів Укрметртестстандарту. «У нас є Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», як регламент у Європі. Але в європейському регламенті є відразу й вимоги до показників. Якщо відкриєте наш Закон, то Ви нічого цього не знайдете. Вимоги до води встановлюються висновком Міністерства охорони здоров’я України. Кожен, хто ллє воду, реєструє свої технічні умови на продукцію».

Ефективність використання фільтрів викликає неоднозначні оцінки у експертів. Менше суперечок викликає у них застосування іншого способу. Берете воду з-під крана, ставите її у морозильну камеру холодильника. І потім можете її вживати.

Поезія політики

sku — Mon, 05 Oct 2009 17:23:01 GMT

Нещодавно з Лук'янівської в'язниці випустили Богдана Хмельницького (це його справжнє ім'я). Просидів під слідством чотири роки, звинувачувався у крадіжці авта. Свого часу турки були вдвічі гуманніші, аніж українські менти: великого тезку нашого терпигорця вони протримали в ув'язненні лише два роки.

Ризикну припустити, що у слідчому ізоляторі №13 немає (і не може бути) нікого на ім'я Цадік Нахман, або Іван Мазепа. Бо саме Мазепа, а не Богдан є архетипом українського політика. Не тільки тому, що всі вони починають з Москвою, а конають з Литвою (в ХІV-XVI століттях саме Литва була збірним образом Заходу, як нині США) хоча західніше Молдови в Європу все одно не інтегруються, не тому, що найвищим проявом патріотизму завжди є “зрада в ім'я України”, а з тієї причини, що всі вони не стільки історичні постаті, скільки літературні персонажі.

Мазепа, поміж іншим, був талановитим воєначальником, але це лише бекграунд, головне — перемога над Мотрею Кочубей. Любовна історія на тлі дивовижних історичних подій. Останній вікінг — Карл, проти інфернального Петра і між ними Мазепа зі своїми Мотрею та Україною — це проситься в поему і поеми з'являлися, мов гриби.

Хоча сюжет “Симоненко, комунізм і коханка” ще не завершено, (там попереду якісь несподівані політичні повороти), поети й сценаристи вже мали б терзати клавіатуру байронівськими римами.

Ми можемо як завгодно гніватися на Ющенка за його незрозумілу політику, але там нема жодної політики — лише література. Й що надважливо — у світовій літературі це новий образ. Був Шейлок — жорстокий лихвар, проте замріяного банкіра не було в жодного Шекспіра. Це нове. Цікавими для літературної розробки можуть бути периферійні фігури: багатодітна Мата Харі (Катерина), Балога — власник замку в Карпатах (містична фігура).

Коли я чую слово Балога, моя рука тягнеться до Біблії. Коли Іуда написав заяву на Господа нашого Ісуса Христа, допоміг розшуку й слідству в справі цього небезпечного екстреміста, він (Іуда) не тільки не порушив кримінального кодексу, але виступив як законослухняний громадянин, і саме тому залишився в нашій пам'яті еталонним стукачем. Натомість, першим разом із Христом до Царства Небесного увійшов розбійник (рецидивіст, можливо навіть член організованої злочинної групи). Боюся, ця тенденція збереглася й надалі — у раю розбійників більше, аніж законослухняних громадян.

Якщо Ющенко справді трактує себе як месію (новий парламент мав би називатися "синедріон", принаймні, іншого змісту існування він не матиме) цілком природно для нього було взяти з собою до секретаріату закарпатського контрабандиста, а не когось із його опонентів, у яких ніколи не вистачить духу перетнути кордон Царства небесного з контейнером контрабандних цигарок. Всі, хто видушував Балогу з секретаріату грішили супроти інтересів літератури, бо пара Ющенко-Балога дозволяла на цікавішу сюжетну інтригу.

Юля — теж Мазепа (по відношенню до Павла Лазаренка чи до того ж Ющенка), хоча за зовнішністю більш подібна на Мотрю, а за вдачею — на Карла ХІІ. Завжди в атаку на чолі фракції, організованої, як маленька армія. Одинока трагічна фігура. На першому місці в БЮТ, натурально, Юля. На другому — Юля, на третьому — Юля, на четвертому — Юля... На сотому — Турчинов, всі інші соратники складають другу сотню.

Якщо всі інші літературні персонажі української політики більше люблять літературу, аніж політику то Юля — єдина, хто владу любить більше, аніж гроші. “Also shprach Julia!” - написав би Ніцше, якби жив не у нудній Німеччині, а в сучасній Der Ukraina.

Якщо в нас політика має сенс лише як література, то на Заході політика продукується кінематографом. Кажуть, "Голлівуд — фабрика снів". Вірніше б було сказати — фабрика матеріалізації снів, впровадження снів у реальність. Матеріалізація зазвичай має стадії: стрічка — сіквелл — реальність, або просто може здійснюватися як трилогія: Конан варвар, Конан руйнівник, Конан губернатор Каліфорнії.

Можна було б сказати, що український аналог Шварценеггера — Янукович — спродукований радянським кінематографом 30-х років, проте це не вповні так. “Там на шахте угольной паренька приметили” - поза сумнівом, про Януковича, але це не стільки література, скільки римована журналістика. В якості літературного персонажа, Янукович — статуя Командора. Каталізатор перетворення комедійної мелодрами поцілунків дона Хуана й донни Анни на трагедію. Наявність в сюжеті Януковича свідчить, що наприкінці всі помруть.

Україна з надміром постачає світові літературні сюжети й образи. Де література? Де сучасні Байрон, Проспер Меріме, Пушкін? Отож, це світ недосконалий, а не ми погані.

До українського політичного життя марно підходити з політологічними схемами. Щоб усе стало ясно у Києві, варто скористатися настановами Рьоскіна мандрівникам до Флоренції: “прочитайте перший том Вазарі, дві перші книги Тіта Лівія, дивіться навкруги, не розмовляйте й не слухайте базікання.”

Геть композицію, позицію давай!

sku — Sun, 04 Oct 2009 22:33:12 GMT

Здається, Людовік XIV сказав «держава - це я». У 1789 році французькі буржуї заперечили: держава - це ми. Згодом, люмпени та клошари наполягли на тому, що держава - це ми всі. Здавалося б цим послідовність було вичерпано, але вони не здогадувалися, що виникне Україна, президент якої казатиме: держава - це не я, це вона. А вона каже: держава - це він. І всі депутати кажуть: держава - це хто завгодно, тільки не ми, і ми всі кажемо: держава - це вони.

І ви гадаєте, що тут можлива диктатура?

І ви гадаєте, що тут доцільна держава, а скажімо, не царство пресвітера Іоана ?

Втім, хотілося б покинути звичайне інтернет-блюзнірство і замість «mot» упіймати «logos».

- Скажи що-небудь мудре – просить Юрко. Я почав промовляти мудрість, а коли завершив це вже була помилка, хоча йому здалося, що жарт. І я зрозумів раптом, що людина не здатна сказати мудро, проте здатна заспівати. Мудрість транслюється через пісню. Тому епос співається (читати його зазвичай неможливо). Мудрість – це те, що ландшафт співає через лірника.

Наука розтинає і витягує з розтину інформацію. Мистецтво зшиває, щоб одержати знання всупереч інформації.

Отже заспіваємо (в поетичному розмірі Шекспірівської драми): Колись об’єктом мрій була держава, але коли її об’єктом стали ми, об’єктом розгляду зробити варто мрії...

Через мрії ми робимо найважливіше – позиціонуємося.

У найбільш знаменитих мистецьких зібраннях Європи поруч висять полотна Рубенса і нашого земляка Малевича. В Європі практично неможливо пробитися навіть тим нашим хлопцям, які вміють малювати. Тим паче не прорвався б Малевич, як би позиціонував себе, скажімо, в колориті, або в малюнку.

Він відмовився від композиції, але не від позиції – він став на чолі авангарду і сказав: я заперечую Рубенса. Тому і висить поруч з Рубенсом.

Малевич, поза сумнівом, мріяв бути в одних музеях з Рубенсом, проте ніколи не збирався вчитися малювати, як Рубенс – саме це українці мали б роздивитися у «чорному квадраті»: щоб бути, як Америка, зовсім не обов’язково бути подібним на Америку. Краще на Корею. На Північну. Південні корейці працюють, як японці. Ми дивимося непогане південнокорейське кіно, користуємося їхньою електронікою, і дехто вже не боїться їздити на їхніх машинах, але у світі жодного фаната Південної Кореї. А Північної – є. В майбутніх електронних, з плазменими екранами, підручниках історії (виготовленими в Південній Кореї) писатимуть лише про Північну.

«Вісь зла» – кажуть американці на неї і на дивакуватих шиїтів. Вони найголовніші, бо світ обертається геть зовсім не навколо осі добра. Кім Чен Ір не забивав собі голову технологіями – він сказав: соціалізм, чули? Ну так ми – еталон соціалізму, нас не посунеш ні з 38-ї паралелі, ні з принципу Чучхе! Наша позиція – залізобетонний дот і ми звідти ніколи, нікуди, нізащо!

Книжники й фарисеї зауважать, що південні живуть трохи веселіше за північних. Так, але ж мова не за те як краще працювати (це суперечило б духові українського народу), але як ефективніше мріяти. У цьому ми перевершимо всіх наших ворогів і там таки розіб’ємо їхні собачі голови.

Корейці вибрали два шляхи, українці 46 мільйонів стежок. Це добре; ніхто не в змозі поставити блокпост на кожну.

У Києві є єврейка Ріва. Вона мрійниця і намріяла собі, що мусить займатися дітьми, хворими на рак, переважно тими які перебувають на пізніх стадіях. Діти мріють про казку і Ріва вирішила, що вона буде фея. Тобто, вона не грає фею, вона нею є. У неї нема іншого одягу крім одягу феї і ходить по місту з чарівною паличкою в руках.

Було б смішно, але вона повсякчас має справу зі смертю і це відчувається. І знаходяться гроші на іграшки і на «будинок казки» (реабілітаційний центр) і на безліч речей, потрібних дітям. Вона належить до практичних мрійників, які вміють організовувати простір виходячи з власних позицій. Вона вважає, що в основі кожного випадку ракового захворювання лежить невроз і має рідкісний дар докопатися до нього і подолати його через гру.

Цікаво те, що хоча є волонтери, які не менш шляхетні й талановиті, наприклад, у зборі коштів для цих дітей на трансплантації чи пересадки кісткового мозку за кордоном, мені легше розповідати про Ріву. У неї чітка, добре окреслена, одразу видна й яскрава позиція.

Коли підкрадається відчай, вже не Ріва тримає позицію, позиція утримує Ріву.

Як полюбляє повторювати видатний дослідник тактики мотопіхоти Арестович, є люди, які погано стріляють, але добре воюють. Бо встигають зайняти кращу позицію.

Чого ми взискуємо? Підвищення пенсій чи великої історичної долі? Тих, хто хоче європейського добробуту для України, можна поважати, але на них не треба зважати. Вони все одно ні на що не впливають. Ті, хто мріють про історичне буття теж ні на що не впливають, але вони небезпечні. Тому тільки їхні бажання важать.

Ми маємо приклад послідовного впровадження пенсійних цінностей – Грузію. Саакашвілі наполегливо прагне перетворити грузин на німців. За це більшість населення його щиро ненавидить. Хоча він має певні успіхи: дрібне й середнє начальство боїться брати хабарі (і це на Кавказі!), по всій країні будуються дороги, в містах і селах – фонтани. Дорожня поліція допоможе вам поміняти колесо і суворо оштрафує за порушення. Найкращим чином оснащена армія боїться воювати, бо грузини надовго пережили безліч войовничих народів не завдяки кинджалам (з якими вони не воюють, а танцюють), а завдяки хачапурі, сапераві і пісенному багатоголоссю.

Грузини – це позиція, а осетини – всього лише національність. Тому Саакашвілі зазнає краху, а Грузія заспіває й вип‘є на могилах всіх, хто її переміг.

Грузія, Ріва, Корея, кулеметник мотопіхотного взводу і Казимир Малевич стукають нам в потилицю, щоб довести, що позиція важливіша за композицію, що треба стати в авангарді, що якщо нам не вдається будувати державу, ми мусимо її заперечити. Заперечити свою і не пустити сюди жодну чужу.

Один етолійський оратор виступаючи перед передостаннім македонським царем Пилипом так казав про Рим: «Чорна хмара встає з Заходу, вона віщує кінець свободі..., - далі він розшифрував, що саме свобода для греків, тобто дав класичне поняття свободи, - нам не можна буде воювати й миритися один з одним коли нам хочеться».

Нині мова про фундаментальні вартості. Якщо до таких відноситься свобода то чому ми задовольняємося сурогатом (лібералізмом) замість того щоб вимагати свободи у достеменному грецькому значенні цього слова. Справжня свобода принесе світу численні незручності, але вартості вартують більше аніж зручності.

Минприроды бьет тревогу из-за экологии

sku — Wed, 02 Apr 2008 20:17:41 GMT

Экологическую ситуацию в Украине следует признать катастрофической: страна накопила 30 миллиардов тонн отходов, из которых 5 миллиардов тонн - высокотоксичны, более половины земель подвергаются эрозии, непомерная техногенная нагрузка приводит к тому, что украинцы живут в среднем на 11 лет меньше, чем жители других стран Европы.

Об этом сообщил сегодня на пресс-конференции в Киеве министр охраны окружающей среды Георгий Филипчук.
"Например, в Днепродзержинске средняя продолжительность жизни горожан составляет 47 лет, виной тому ужасная экология", - сказал министр, добавив, что ситуацию необходимо срочно менять.
"Все говорят, что стране нужен Налоговый кодекс, вот примут его – и украинцы заживут по-человечески. Но гораздо больше Украине нужен Экологический кодекс. И мы поставили задачу создать его в течение этого года, вместе с представителями научных учреждений и общественных организаций", - добавил Филипчук.
Кодекс, возможно, позволит навести в порядок в пользовании недрами. Министр напомнил, что "Украина владеет 5% минеральных ресурсов мировых недр". В стране добывается свыше 90 разных минеральных ресурсов, однако в этой сфере "наблюдается чрезвычайно много злоупотреблений". Так, по словам Филипчука, в Украине за 1 тонну глинозема в бюджет платится налог в размере 25 гривен, а в Европе - 85 долл. Да и сам украинский глинозем преимущественно не перерабатывается, а вывозится за границу в виде сырья. По мнению министра, в деле использовании недр Украины необходимо значительно усилить контроль со стороны государства.
Министр отметил также, что Украина "до сих пор живет по советским ГОСТам", тогда как давно назрела необходимость разработки национальных стандартов в природоохранной сфере - чем сейчас и заняты в министерстве.
В министерстве сейчас разрабатывается и концепция экологического образования. По словам министра, сейчас в Украине 326 кафедр готовят экологов, но выходящие из стен вузов специалисты "не очень адаптивны" к реалиям жизни.
Нужна и новая информационная политика. Как отметил министр, в этом смысле украинцы "живут буквально в средневековье", не знают, что пьют и едят, чем дышат, какие опасности исходят от расположенных рядом с их домами предприятий. "Мы в текущем году создадим в каждом областном центре информационно-аналитические центры, которые обеспечат информирование населения о состоянии окружающей среды", - пообещал Филипчук.

Кабмин отправит в деревню всех, кто нуждается в жилье

sku — Wed, 02 Apr 2008 19:47:46 GMT

Дома на две-четыре квартиры в сельской местности в рамках реализации программы "Доступное жилье" можно будет приобрести к концу 2008 года.

Об этом заявил министр регионального развития и строительства Василий Куйбида на пресс-конференции в Киеве во вторник.

По словам министра, при современных стройматериалах строительство домов такого типа займет три месяца, в то время как строительство многоэтажек занимает от восьми месяцев до года.

Куйбида также сказал, что Минрегионстрой "практически завершил" формирование нормативной базы для строительства доступного жилья. В частности, предусматривается размер жилплощади на одного человека.

"Министерство предлагает, что на одного жителя такой квартиры должно приходиться 18-20 кв. м. Однако я не думаю, что это ограничит комфорт данного жилья", - отметил глава министерства.

Кроме того, В.Куйбида сообщил, что себестоимость строительства доступного жилья снизится за счет использования проектов уже строившихся в конкретном регионе домов и местных стройматериалов.

При этом, по словам министра, строительство 1 кв. м такого жилья в текущем году может стоить $450.

Как сказал Куйбида, созданная при Минрегионстрое специальная комиссия на прошлой неделе отобрала 71 проект строительства доступного жилья из 200 заявок, поданных областями.

"Эти проекты могут стать пилотными в отобранных городах и областях для строительства доступного жилья", - сказал министр.

Министр также сообщил, что изменения в закон "О комплексной реконструкции кварталов (микрорайонов) устаревшего жилищного фонда" будут внесены на рассмотрение Верховной Рады через неделю.

"Я надеюсь, они (изменения) будут внесены через неделю. На следующей неделе они будут рассмотрены в Кабинете министров", - сказал он.

Министр также сообщил, что предварительно определены пилотные города, где будет осуществляться реконструкция устаревшего жилья. Это - Киев, Луцк, Черновцы, Винница, Хмельницкий, Харьков, Чернигов, Сумы, Николаев, Полтава, Донецк и Днепропетровск.

По словам Куйбиды, общая площадь подлежащих реконструкции кварталов составит около 5,6 млн кв. м.

На кордоні з Польщею вже в котре...

sku — Wed, 02 Apr 2008 19:01:41 GMT

Водії вантажних автомобілів заблокували дорогу на під'їзді до пункту пропуску "Хребене-Рава-Руська" на кордоні Польщі з Україною.

Про це Українським новинам повідомив представник прес-служби Бяло-Подляської Митної служби Марчин Чайка.

Він зазначив, що це перший випадок блокування дороги в пунктах пропуску на східному кордоні Польщі після усунення черг на початку лютого.

Чайка повідомив, що водії фур вимагають прискорити огляд і пропуск автомобілів, час очікування яких у черзі зросло до понад 36 годин (станом на ранок 2 квітня).

За його даними, в інших пунктах пропуску також спостерігається збільшення черг.

Зокрема, в "Дорохуськ-Ягодин" час очікування становить 36 годин, "Корчева-Краковець" 40 годин, "Медика-Шегіні" 22 години.

Чайка зазначив, що одна з причин збільшення черг на кордоні - реорганізація системи контролю вантажних автомобілів, впроваджуваної Державною митною службою України із середини березня.

Однак, він сказав, що на збільшення черг впливає багато інших факторів, як-от: велика кількість вантажних автомобілів, що перетинають кордон, недостатня кількість пунктів пропуску на кордоні Польщі й України.

"Є цілий комплекс причин", - сказав він.

Чайка зазначив, що тільки торік кількість вантажних автомобілів, які перетинають польсько-український кордон, збільшилася на 20%.

"На стільки ж було в 2006 і таке ж зростання ми прогнозуємо на поточний рік", - зазначив він.

Чайка також запевнив, що працівники польської митниці виходять на роботу в повному складі.

"У нас більше немає проблем з кадрами", - сказав він.

Як повідомляло агентство, 4 лютого Польща усунула черги фур на кордоні з Україною, що виникли наприкінці січня у зв'язку з акцією протесту польських митників.

Через акцію митників час очікування на деяких пунктах пропуску з Україною становило понад 140 годин.

28 березня Уряд Польщі й Кабінет Міністрів України домовилися збільшити інвестиції в облаштованість прикордонних переходів у ході візиту польського прем'єра Дональда Туска в Україну.

Самокаліцтво в колонії №100

sku — Sat, 29 Mar 2008 18:32:38 GMT

ЗАЯВА ВІННИЦЬКОЇ ПРАВОЗАХИСНОЇ ГРУПИ

Терміново! Для негайного розповсюдження!

ВІННИЦЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА СПРОСТОВУЄ ІНФОРМАЦІЮ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ПРО СТАБІЛІЗАЦІЮ СИТУАЦІЇ У ТЕМНІВСЬКІЙ ВИПРАВНІЙ КОЛОНІЇ №100

Приблизно о 16 годині 28 березня 2008 року на сайті Державного Департаменту України з питань виконання покарань (ДДВП) було оприлюднено прес-реліз, яким українське суспільство було проінформовано про стабілізацію ситуації у виправній колонії №100, де вчора кілька десятків засуджених вчинили акти самокаліцтва на знак протесту проти зловживань та жорстокості адміністрації пенітенціарної установи.

Вінницька правозахисна група відзначає неприпустимо довгий період замовчування ДДВП офіційної інформації про надзвичайну подію у ВК №100. Ми також мусимо заявити, що за наявною у нас інформацією ніякої стабілізації ситуації в колонії не відбулося, загроза повторення доведеними до відчаю засудженими актів самокаліцтва залишається надзвичайно високою.

За наявною у нас інформацією протягом 28 березня більшість засуджених, що протестували проти нелюдських умов утримання не мали можливості зустрітися із представниками ЗМІ та представником громадськості, якого було допущено на територію колонії. Кілька протестуючих отримали погрози з боку адміністрації, в результаті ВПГ має інформацію про початок голодування багатьма засудженими ВК №100. Беручи до уваги великий ризик застосування щодо засуджених незаконного насильства, усвідомлюючи високу вірогідність приховування пенітенціарною адміністрацією справжньої картини того, що має місце у ВК №100, Вінницька правозахисна група іде на безпрецедентний крок і оприлюднює наявну, отриману нелегальним шляхом інформацію про список засуджених, що вчинили самокаліцтво.

1. Алієв Мурад Ехтирамович 1977 р.н.

2. Багрич Олександр Михайлович 1972 р.н

3. Бєлобородов Анатолій Анатолійович (7ме відділення)

4. Євтух Олександр Сергійович

5. Каіст Микола Павлович 1961 р.н (голодує уже 14 днів!)

6. Кастров Руслан 7 відділення

7. Лавренюк Денис Володимирович (5те відділення)

8. Лукьянюк Андрій Васильович 1983 р.н

9. Мисливець Олександр Миколайович (7ме відділення)

10. Михайлов Роман (7ме відділення)

11. Мухін Роман Григорович (7ме відділення)

12. Олєйнік Юрій Миколайович (5те відділення)

13. Пастухов Михайло Сергійович (7ме відділення)

14. Позиров Руслан Юрьэвыч 1973 р.н.

15. Селюков Сергій Олександрович 1983 р.н. (вірогідно тяжко побитий, приховується адміністрацією в подвалі тюремної лікарні)

16. Серебрянський Станіслав Анатолійович (7ме відділення)

17. Сиваков Петро (4те відділення) 1956р.н.

18. Старожилов Ігор Валерійович 1980 р.н

19. Тадєєв Роман 4те відділення

20. Тітора Ярослав 4те відділення (вірогідно тяжко побитий, приховується адміністрацією в подвалі тюремної лікарні)

21. Харченко Геннадій Володимирович 1983р.н (6те відділення)

22. Чередніченко Микола Сергійович (7ме відділення)

23. Шляхтіченко Дмитро Володимирович

Ми також вимагаємо від адміністрації колонії надати можливість журналістам та правозахисникам поспілкуватися із засудженим Клімковим Сергієм (9 загін).

Вінницька правозахисна група закликати журналістів посилити інтерес подіями в виправній колонії №100 та висвітлювати події в колонії професійно та неупереджено,базуючись не лише на інформації, яку подає пенітенціарна адміністрація, але також і на фактах, які вдасться зібрати самостійно. При спілкуванні із засудженими просимо журналістів звіряти особу засудженого по фотокартках, що містяться в особових справах, у зв'язку із ризиком того, що справжні скаржники, які містяться у списку ВПГ, будуть замінені іншими особами.

Вінницька правозахисна група наперед перепрошує за можливі неточності в прізвищах та іменах засуджених, та просить зважати, що отримання цієї інформації стало можливим виключно завдяки зусиллям порядних співробітників пенітенціарної системи, які вважають нетерпимою ситуацію, коли порушуються права людини в установах системи кримінальних покарань.

Вінницька правозахисна група продовжить активний моніторинг ситуації в пенітенціарних установах України з використанням усіх можливих джерел отримання інформації.

Координатор ВПГ

Дмитро Гройсман

За чинність поправки Джексона-Венніка Україна має подякувати МАУП.

sku — Fri, 28 Mar 2008 10:18:29 GMT

Сергій Куделя

Прага, 15 грудня 2005 (RadioSvoboda.Ua) - Поправка Джексона-Веніка, яка обмежує торговельні відносини США та України, залишиться чинною принаймні до кінця цього року. Як повідомив Радіо Свобода голова однієї з впливових українсько-американської організації, за наявною у нього інформацією, Палата Представників США не розглядатиме найближчим часом питання зняття цієї поправки щодо України. В останні декілька місяців понад тридцять громадських організацій у США намагалися переконати американських законодавців скасувати поправку Джексона-Веніка поточного року. У листопаді Сенат США одностайно підтримав законопроект, який скасовує чинність поправки щодо України. Це ж рішення мала підтрвердити і Палата Представників, але в останні дні конгресмени виявилися неохочими скасовувати поправку. Але, як неочікувано з’ясував у Вашингтоні кореспондент Радіо «Свобода» Сергій Куделя, причини потрібно шукати у самій Україні.До останнього часу головними противниками швидкого зняття поправки Джексона-Веніка були ті конгресмени, які вважали, що це необхідно зробити одночасно як для України, так і для Росії. Однак, за словами голови українсько-американської координаційної ради Ігоря Гавдяка, їхній спротив не був вирішальним. Більшість конгресменів вже були готовими підтримати колег-сенаторів і остаточно зупинити дію поправки Джексона-Веніка. Однак, на початку грудня впливова єврейська правозахисна організація Анти-Дефамаційна Ліга звернулася до Палати Представників із закликом залишити поправку Джексона-Веніка у силі. Як пояснив в інтерв”ю Радіо Свобода заступник директора цієї організації Кен Джекобсон, таке зверенення було викликане перш за все останніми заявами ректора української Міжрегіональної Академії Управління Пресоналом Георгія Щокіна:

“22 листопада ректор Щокін виступив із заявою відразу після вистпу президента Ірану Ахмадінеджада із погрозами знищити Ізраїль. І заява Щокіна містила у собі традиційне поєднання анти-семітизму і анти-сіонізму. У ній він заявив, що Ізраїль складає загрозу сучасній цивілізації.”

Джекобсон також нагадав, що МАУП нещодавно проводив конфренцію, на яку були запрошені усі провідні антисеміти з різних держав світу, зокрема колишній лідер Ку-Клукс-Клану Девід Дюк. У вересні цього року Дюк отримав в МАУП ступінь доктора історичних наук, захистивши дисертацію на тему боротьби із сіонізмом.

Представники Анти-Дефамаційної Ліги вважають, що українська влада робить недостатньо для того, щоб зупинити анти-семітську діяльність МАУП. А деякі її представники, зокрема Анатолій Кінах, Борис Тарасюк та Віктор Пинзеник, навіть належать до почесного керівництва інситутів Академії. Отже, єврейська організація зокрема закликає українську владу відмінити визнання дипломів академії та обмежити її діяльність в Україні:

“Ми намагаємося підштовхнути українське керівництво до більш конкретних кроків. Ми знаємо, що в останні роки в Україні відбувся суттєвий прогрес у розвику демократичних інститутів. І це – важливий елемент, якого бракує.”

Один з лідерів української даіспори у США Ігор Гавдяк погоджується, що заяви керівництва МАУП, в яких підтримуються анти-семітські висловлювання іранського президента, повинні були бути різко засуджені українським керівництвом:

“Уряд України повинен був більш гостро скритукувати таку заяву та усі прояви анти-семітизму. З іншого боку, заява єврейської організації, у той час коли ми намагаємося ліквідувати поправку Джексона-Веніка, посилює власне недмократичні, антидержавні, антисемітські рухи, які час від часу проявляються в Україні.”

За словами Ігора Гавдяка, у коаліції за зняття поправки знаходиться декілька єврейських організацій, які намагаються вплинути на позицію конгресменів. Однак, на його думку, ухвалення Палатою Представників рішення про скасування поправки до кінця цього року вже не відбудеться.

В Украине клонируют евро-чиновника

sku — Mon, 24 Mar 2008 17:39:54 GMT

В Украине хотят вывести новый тип чиновника - европейский

Лига, 24.03.2008, 19:10

Обеспечение органов государственной власти и органов местного самоуправления высококвалифицированными специалистами европейского образца является обязательным условием для обретения Украиной членства в Европейском Союзе и Организации Североатлантического договора. Об этом заявил начальник управления организационно-аналитического обеспечения работы руководителя Главгосслужбы Александр Шевченко на заседании "круглого стола" в Сумской облгосадминистрации.

Как сообщает пресс-служба Сумской облгосадминистрации, участники "круглого стола", в частности, обсудили Концепцию Государственной целевой социальной программы подготовки, переподготовки и повышения квалификации специалистов в сфере евроатлантической интеграции Украины на 2008-2011 годы и внесли предложения по ее реализации.

Так, участники заседания подчеркнули, что в Украине давно назрела необходимость подготовки соответствующих специалистов. Для этого необходимо провести большую работу, в частности, нужно стимулировать внутреннюю заинтересованность украинцев в зарубежном опыте. Эффективными в достижении цели будут тесные связи и сотрудничество с вузами зарубежных стран, которые готовят таких специалистов, а также стажировка специалистов за рубежом.

Кроме того, целесообразным было бы создание "базы данных" специалистов, внедрение целевых программ подготовки работников по отдельным направлениям, создание стандартных программ по изучению официальных языков ЕС. Вместе с тем, по мнению участников "круглого стола" необходимо усилить подготовку и обеспечение учебного процесса методическими пособиями.

"Создание подобной Концепции - это не просто самоцель, а путь достижения европейских стандартов", - убежден А.Шевченко. По его словам, такие специалисты могут разрабатывать и реализовывать государственную политику европейской и евроатлантической интеграции, содействовать инновационным процессам в обществе для утверждения социальной справедливости, демократии, обеспечения прав и свобод человека, постоянного развития на основе мировых и европейских стандартов.

А.Шевченко уточнил, что для эффективного выполнения соответствующих мероприятий ориентировочный объем финансовых ресурсов должен составлять 78 млн.грн., в том числе за счет государственного бюджета - 51 млн.грн., 22 млн.грн. - местный бюджет, 5 млн.грн. - другие источники. "Эти средства - инвестиция в элиту нашего государства, ее огромный потенциал в дальнейшую евроинтеграцию", - резюмировал чиновник.

Прогноз подкрался незаметно

sku — Wed, 19 Mar 2008 06:40:05 GMT

Или куда исчезнут 7 миллионов украинских горожан к 2050 году

Лень родилась явно раньше украинских журналистов. Иначе чем объяснить то, что ни один из них даже и не подумал открыть текст традиционного доклада ООН «Мировые Перспективы Урбанизации»? Конечно, новостийщику удобнее просто перевести сообщение Reuters или AP, или в лучшем случае пресс-релиз ООН, избавив себя от «непосильного» труда чтения 22-страничного документа. Но иногда стоит все-таки заглядывать в первоисточники. Хотя бы из простого журналистского любопытства.

И если бы я не знал, что журналист, как, впрочем, и любой другой наемный работник, думает о том, как бы не сделать большего объема работы чем тот, за который ему заплатили; то другой версии кроме всемирного заговора по сокрытию информации у меня бы просто не оставалось. Судите сами, - ни одно из отечественных изданий ни пол-словом не обмолвилось, что же именно говорят об Украине в своем докладе эксперты ООН.

Так общедоступная информация превращается в эксклюзив. Только на Инфопорне.

Оценивая рост городского населения земли, численность которого в текущем году впервые превысит численность сельского, доклад ООН проводит анализ роста урбанизации по странам. Так к 2050 году большинство стран мира перешагнет порог урбанизации в 80%. Число сельских жителей в середине века будет меньше одной пятой почти во всех странах Северной и Южной Америк, а также в Европе. Даже в Африке с ее традиционно сельской структурой населения ряд стран перешагнет 80%-ный порог. В число высокоурбанизованных стран войдут Алжир, Западная Сахара, Ботсвана, Габон, Либерия, но… не Украина.

По оценке экспертов ООН, к 2050 году наша страна останется одной из немногих европейских стран, где уровень урбанизации будет менее 80%. К тому времени наши соседи – Россия и Белоруссия - уже перешагнут этот порог, в то время как Украина по-прежнему останется с очень высоким для Старого Света процентом сельского населения.

С чем связан такой прогноз? Возможно, специалисты Объединенных Наций поверили украинским политикам, наперебой сулящим расцвет украинской деревни? Представьте, украинское сельское хозяйство, после снятия по требованию ВТО протекционистских тарифов, будет развиваться невиданными темпами, подавив низкой ценой и высоким качеством европейскую конкуренцию. Крестьяне будут играть свадьбы и рожать детей. А там, того и гляди, и городская молодежь потянется в деревню строить новую жизнь…

Но ООНовские эксперты – не авторы «Украинского прорыва» или «10 шагов навстречу народу», в сказки не верят и, тем более, их не сочиняют. Их выводы куда прозаичнее. Общедоступные статистические данные свидетельствует о том, что, несмотря на продолжающуюся миграцию сельского населения Украины в города, население городов сокращается и будет сокращаться опережающими темпами.

Несмотря на общемировой прогресс урбанизации, городское население Украины уменьшится, считают авторы Доклада. Так, в нашей стране общая численность горожан к 2025 году снизится на 3 миллиона, а к 2050 еще на 4 миллиона.

Для страны, где, согласно официальным и явно завышенным данным кучмовской переписи населения 2001 года, проживает 48 миллионов человек, сокращение городского населения на 7 миллионов – настоящая гуманитарная катастрофа. Впрочем, украинская журналистика традиционно глуха к социальным проблемам и вполне может этого не заметить…

Киев, несмотря на общую тенденцию, продолжит расти. Впрочем, такая ситуация характерна и для других малоперспективных с экономической точки зрения стран мировой периферии. Гипертрофированное развитие столицы в условиях депрессии в регионах было характерно, например, для Чили времен диктатуры генерала Пиночета, как и для других стран «третьего мира», проводивших жесткую неолиберальную политику. На фоне сокращения населения в таких городах как Одесса, Днепропетровск, Харьков, столица будет расширяться за счет притока внутренних мигрантов. Кроме того, в состав Киева войдут города-спутники. Среди них, согласно «Генеральному плану развития Киева», к 2020 году окажутся Березань, Борисполь, Бровары, Вишнёвое. Гипертрофированное развитие столицы в ущерб рахитичным региональным центрам – таково «блестящее» будущее украинских городов.

Тем не менее, к 2025 году количество киевлян вряд ли превысит отметку в 4 – 4,5 миллиона человек. Это весьма скромный показатель на фоне европейских городов-гигантов – Москвы и Стамбула, население которых уже сегодня превышает 10 миллионов жителей, а также Парижа, который достигнет десятимиллионной отметки к 2025 году.

Еще скромнее выглядит Киев по сравнению с крупнейшими столицами Азии и Америки. Так, жителей Токио в 12 раз больше, чем киевлян (численность населения японской столицы – 35,6 миллионов человек), а нью-йоркцев и жителей Мехико – в 6,5 раз (в этих городах живет по 19 миллионов человек).

Впрочем, несмотря на «скромные» по мировым меркам показатели урбанизации, киевлянам есть о чем беспокоиться. Так, например, транспортная инфраструктура столицы уже с трудом выдерживает трехмиллионное население. А на фоне прогнозируемого роста, предпринимаемые городской властью меры ее развития, вроде строительства метромоста на Троещину, вряд ли кардинально улучшат ситуацию.

Виктор Шапинов